Шкляр Василь

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в Лисянському районі Черкаської області (село Ганжалівка).

У 1963 році родина переїжджає до Звенигородки, де у 1968 році майбутній письменник із срібною медаллю закінчив середню школу. В тому ж році Шкляр вступає на філфак Київського університету ім. Т. Шевченка, де навчається до 1973 року. Паралельно навчається (за обміном студентів) на філологічному факультеті Єреванського державного університету - студіює вірменську мову та літературу.

Після завершення навчання Василь Шкляр близько року працює в Центральному державному історичному архіві. Пізніше довгий працює у журналістиці, завідує відділом прози в журналах «Дніпро» та «Ранок». Після отримання Україною незалежності у 1990-х роках працює на посаді прес-секретаря Української республіканської партії. Протягом тривалого часу займається творчою роботою, обіймає посади головреда видавництва «Дніпро» та заступника голови НСПУ.

Василь Шкляр - член Національної спілки письменників України, член Асоціації українських письменників, лауреат декількох престижних літературних премій, є володарем гран-прі за кращий роман Всеукраїнських конкурсів «Коронація слова» та «Золотий бабай», лауреатом премії «Золоте перо», австралійської премії «Айстра», міжнародної премії «Спіраль століть», премії Ліги українських меценатів «Ярославів Вал» та інших. Найбільш улюблена літературна відзнака Василя Шкляра - «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів».

У 2011 році Комітет з Національної премії імені Т. Шевченка визнав Василя Шкляра достойним найвищої літературної нагороди за роман «Залишенець. Чорний Ворон», однак він відмовився від премії, висловлюючи протест проти перебування на посаді міністра освіти українофоба Табачника.

Пізніше у Холодному Яру вперше в історії сучасної України автору «Чорного Ворона» було вручено Народну Шевченківську премію, грошовий еквівалент якої склав 260 000 гривень. Усі кошти Василь Шкляр передав у фонд екранізації роману «Чорний Ворон».

Друкуватися Шкляр почав ще будучи школярем - у 1967 році. Як окремі видання вийшли книги прози «Перший сніг» (1976 рік), «Живиця» (1982 рік), «Черешня в житі» (1983 рік), романи «Праліс» (1986 рік), «Ностальгія» (1989 рік), «Ключ» (1999 рік), «Елементал» (2001 рік), «Кров кажана» (2003 рік), «Залишенець» (2009 рік) та інші.

Письменник носить почесне звання батька українського бестселера. Усі його романи викликали у суспільстві великий резонанс. Загальний тираж «Чорного Ворона» вже зараз перевищив 150 тисяч примірників. Роман «Ключ», що вже став культовим, перевидається вдесяте. Регулярно перевидають і романи «Кров кажана» та «Елементал».

Василь Шкляр володіє вірменською мовою, раніше продуктивно займався художнім перекладом. Скандальної слави набув перший варіант повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» в інтерпретації Шкляра. Саме за це його брутально критикував тодішній російський посол Віктор Черномирдін.

Твори В. Шкляра перекладено на чималу кількість мов, зокрема на англійську, шведську, болгарську, словацьку, вірменську, російську та інші.