Котляревський Іван

Іван Петрович Котляревський - письменник, поет і драматург, один з перших класиків нової української літератури, народився в місті Полтава, в сім'ї дрібного чиновника  9 вересня 1769 року.

Пізніше родині Котляревських був наданий дворянський титул. З 1780 року малий Іванко починає навчання в Полтавській духовній семінарії. Співучні Котляревського згадують, що той вдало віршував і добирав рими, за що його прозвали «римачем».

Після смерті свого батька, у 1789 році, двадцятирічний юнак залишає навчання в семінарії і служить у полтавських канцеляріях, потім вчителює у родинах місцевих поміщиків.

Саме тоді, у 1794 році, розпочинається творча робота Котляревського над славнозвісною «Енеїдою».

У 1796-1808 рр. Іван Котляревський знаходиться на службі у війську. Бере участь у війні Росії з Туреччиною. Навіть у військових походах він продовжує писати «Енеїду».

Спочатку Іван Петрович не хотів публікувати поему, вона розповсюджувалася у рукописних копіях, та у 1798 році в Петербурзі її видав один із поціновувачів української словесності, поміщик з Конотопу Максим Парпура. Ця і наступні публікації були зроблені без згоди і відома Котляревського, тому вийшли з низкою огріхів, які не задовольняли письменника.

У 1808 році капітан Котляревський йде у відставку і намагається влаштуватись на цивільній службі в Санкт-Петербурзі. У 1809 році друкується його знаменита поема «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И. Котляревским».

З 1810 року письменник живе у Полтаві, працює наглядачем у Будинку для виховання дітей з незаможних дворянських родин.

У 1818 році він отримав призначення на посаду директора Полтавського театру. Аби збагатити репертуар, він пише драму «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які з великим успіхом театр ставить у 1819 році. Так, з цих творів української драматургії в Полтаві узяв свій початок національний професійний театр.

У 1821 році Котляревський закінчує писати фінальну частину «Енеїди», але за життя побачити повне видання автору не довелося. Воно буде надруковане у 1842 році, вже після смерті Котляревського.

Помер Іван Петрович 10 листопада 1838 року.